Кожен із нас нерозривно пов'язаний із тим клаптиком землі, де народився, де мужнів, звідки пішов по життю. Та знову і знов подумки я з рідними, які від мене так далеко.
Лиш заплющу очі на хвилину,
Подумки у рідний край свій лину,
Бачу ліс і поле, й милу хату,
Де живуть рідненькі батько й мати.
Де сестрички радо зустрічають,
Бабця і дідусь завжди чекають,
Де мені знайомий кожен кут,
Де мені усе радіє тут.
І поля, які сходила я малою,
Й бур'яни, які топталися ногою.
І маленький хвойний ліс,
Що на тракторному стані ріс.
Все мені знайоме тут до болю,
Де свою стрічала долю,
Де майбутнє бачила у снах
Й звідки вийшла на життєвий шлях.